У січні ми говорили про тривожність. Як балансувати між роботою та сім’єю, чому важливо спілкуватися з дисоційованими людьми та не завжди відгукуватися на прохання, нам розповідала Оксана Стехіна, Chief Business Development Officer в Dentsu Aegis Network Ukraine. Ми підготували для вас конспект ранкової зустрічі.

Під час різних своїх виступів я завжди чесно кажу про те, що не претендую на істину в усьому, про що розповідаю.  Я щиро і без масок ділюся тим досвідом, який отримала за майже 37 років свого життя. Не обіцяю, що в кожного він працюватиме так само, як у мене, але за певних обставин і в певних ситуаціях точно спрацює. Я буду рада, якщо хоча б один із тезисів, якими я сьогодні поділюся, стане для вас корисним.

Що таке anxiety для мене? Розкажу на прикладі історії про те, з чого сьогодні почався мій creative morning. Я люблю розповідати, що в мене є картинка-міф для Інстаграму про те, який вигляд має кар’єра і 4 дітей. Ця картинка набирає 48 тисяч лайків, і в коментарях під нею мені пишуть: «Ти така крута!», «У тебе такі фотографії! У тебе такі діти!». Але за кадром усе має зовсім інший вигляд.

Мій ранок почався з того, що моя середня донька, у якої в школі сьогодні день супергероїв, відмовилася одягати свій костюм. Звечора ми погодили і приміряли костюм, у якому ідемо, але зранку щось пішло не так, і костюм Бетмена, який ми позичили у нашого друга й переробили для неї, виявився не таким. Усі дібрані аксесуари теж були не ті, і довелося все змінювати. І тоді я подумала, що треба було обирати для свого виступу тему про гармонію, усвідомленість, щоб відчути на собі саме їх, але ні. Ми не шукаємо легких шляхів – ми говоримо про тривожність, про те, що нас найбільше лякає.

З появою дітей я відчуваю тривожність постійно. Спинним мозком думаю про те, що зараз відбувається з тією чи іншою моєю дитиною залежно від того, кому потрібно більше уваги через вік, якісь соціальні обставини,  стан здоров’я тощо. І я поки вчуся виходити з цього стану.  Робота в цьому дуже допомагає. Бо коли ти занятий роботою, у тебе просто немає часу на переживання. Я завжди кажу, що директором працювати набагато легше, ніж мамою.

Для мене баланс між кар’єрою і родиною — це абсолютно свідомий вибір. Є вислів: happy wife — happy life. У моїй картині світу він трансформується на такий: happy mom  — happy kids. Я переконана: якщо жінка буде через відчуття провини і власного обов’язку сидіти зі своєю дитиною і не працювати, стане жертвою сама і знехтує своїми інтересами,  дитина точно щаслива не буде. Я тільки з першою дитиною три місяці сиділа вдома, і це були найдовші три місяці в моєму житті. Я нікого до цього не закликаю і розумію, що в кожного —  свої обставини. Але я точно пам’ятаю, як сиділа біля віконця і чекала, поки до мене приїде хтось із офісу, аби підписати документи. Тоді я вирішила, що маю якийсь час побути вдома,  аби подивитися, як няня поводиться з дитиною. В наступний раз було вже набагато легше, бо няня залишалася та ж сама. І я швидше виходила в люди. Я щиро вважаю, що мої діти завдяки такому моєму вибору набагато щасливіші, ніж могли би бути, якби я була з ними поруч.

Ми оцінюємо час разом з дітьми не кількісно, а якісно. Ми вигадуємо фанові поїздки, ходимо в кіно, вигадуємо веселі історії. У такі моменти я не відчуваю тривожність, і це здебільшого завдяки тому, що не присутня з ними постійно. Я точно знаю, що була би більш тривожною і роздратованою, і мої діти відчували б це, якби мені довелося розв’язувати побутові питання, пов’язані з батьківством, займатися розвитком дітей. Я щиро пишаюся своїми дітьми й абсолютно щаслива, що вони так розвинені. А ще – неймовірно вдячна тим, хто мені в цьому допомагає —надає змогу уникнути сотень репетицій і залишає для мене лише радість дивитися на досягнення моїх дітей на концерті.

Колись давно я прочитала притчу про те, як наповнюється посудина нашого життя. Думаю, ви всі її знаєте. Учитель поступово наповнював банку великими та меншими камінцями і піском. Після кожної такої дії він запитував учнів, чи повна вже посудина. А потім запропонував їм «побачити» в цій посудині своє життя. Алегорично великі камінці — найголовніші речі, що є в кожного в житті. Це здоров’я, сім’я, кар’єра.  У кожного вони свої і можуть змінюватися протягом життя. Дрібніші камінці символізують менш важливі речі, а пісок — буденні життєві дрібниці. І якщо ти спочатку наповниш посудину свого життя піском, то там уже не залишиться місця для великих камінців.

Буду кривити душею, якщо скажу, що в житті я дотримуюся такого правила на 100%. Але я часто повертаюся до думки, що треба наповнювати посудину життя за пріоритетами: від найважливішого до менш важливого. Кожен сам визначає ці пріоритети. І я намагаюсь, але не завжди про них пам’ятаю.

Я знаю два підходи до розподілення енергії й активності й обидва застосовую в житті. Один із них стверджує, що треба слідувати своєму внутрішньому Я і бігти за тією суперенергією, яка мене реально драйвить. А другий — що треба все-таки сповільнюватися, думати, перш ніж робити.

Мені розказали дві історії щодо цього. Перша — про те, що енергія породжує енергію. Ця історія — моя на 100%.  Тобто що більше ти робиш енергійних речей, то більше енергії ти отримуєш із простору. Друга історія попереджає,  що потрібно час від часу вмикати енергозбережувальний режим, щоб наповнитися енергією. У такі моменти треба відпочити на природі, поїхати в подорож і т.д. Із цих двох історій я не обираю жодну, я їх міксую: півроку на півроку, рік на рік чи день на день. Коли як виходить.  

Що допомагає структурувати своє життя і думки та максимально запобігати появі тривожних моментів? За останній рік я відкрила для себе програму для планування TodoIst. Вона синхронізується з телефоном і ноутбуком. Свої плани можна структурувати по-різному: робота, особисте і т.д. У мене там є розділ One day. Туди  я записую всі ідеї, що спадають мені на думку, і періодично їх переглядаю. Це дуже допомагає зняти психологічне напруження. Мені дуже імпонує правило, яке запропонував розробник цієї програми: усе, що ти можеш зробити упродовж найближчих двох хвилин, не записуй, а зроби.

Ще одне досягнення, яким я дуже пишаюся, — те, що я оточую себе людьми,  абсолютно протилежними мені за психотипом. Моя команда — це люди, які розуміють мої дивацтва і залюбки роблять ті справи, які мене дратують. Коли мої колеги роблять у нашому спільному пазлі те, що я б ніколи не робила. Знайдіть таких людей — і ви будете дуже цінувати один одного!

Щиро раджу всім сучасним людям спілкуватися з дисоційованими людьми, як-от психолог, коуч, священик. Залежно від того, у якій парадигмі світу ти живеш, ти обираєш для такого спілкування найбільш релевантну людину. Дуже важливо накопичені речі час від часу комусь «зливати». Різні кухонні розмови — корисні, але коли ти ділишся своїми проблемами з близькими людьми чи з подругами, проблеми здебільшого лише гіперболізуються. Люди не дисоційовані за тебе дуже хвилюються і проживають твої біди. А у випадку з психологом і коучем ти обмінюєш проблеми на гроші. Енергію, яку вони тобі дають, ти оплачуєш грошима. І такі послуги зараз дуже доступні.

Я переконана, що за будь-які речі, які ви отримуєте, треба щось давати на заміну. Інакше вони не будуть корисними. Не можете заплатити гроші, обміняйте на свої компетенції.

«Ні» – це найскладніше слово, яке я досі вчуся говорити. Ми чомусь виховані так, що відмовляти іншим ніби незручно. Дуже чітко важливо розуміти, що не всі запити, які до вас надходять із простору, обов’язково мають бути виконані. Я за те, щоб спрямовувати в різних напрямках ті запити, які вам не резонують. Коли чуєте прохання про допомогу, одразу повертайтеся до своєї посудини з цінностями і міркуйте, чи наближає вас запропонована справа до тих великих і важливих камінців. Якщо ні, то відмовляйте. Є дуже багато фраз-замінників категоричного «ні», наприклад: «Я така завантажена,  зможу тобі допомогти через  місяць». Як правило, за місяць справа стає вже не актуальною.

У мене іноді складається враження, що люди свій ресурс бережуть, а мій — витрачають. На 100% запитань, із якими до мене звертаються, відповіді можна знайти у відкритих джерелах. Але легше подзвонити мені і запропонувати зустрітися після роботи, аби я розповіла, як зробити те чи інше правильно. Бо я ж знаю, я ж розумна.

Колись я ходила на тренінги до Іцхака Пінтосевича. І тоді я собі зробила такий колажик, де написала речі, які мені приносять задоволення; техніки, які я можу використати для поліпшення якості життя, і мої досягнення. До нього я часто зверталася в складних ситуаціях, коли мені, наприклад, потрібно було переключитися чи розслабитися. І я вже не витрачала свій час і енергію на обмірковування того, як це зробити. Можливі варіанти вже були в мене написані. Важливо прописати різні задоволення — від масштабних, як-от подорож на Мальдіви, до чогось більш приземленого, наприклад, фісташковий еклер) Якщо ви витратите час і напишете свої джерела енергії, це вам знадобиться надалі.

Щоб уникнути тривожність, будьте собою.  Це найпростіший і водночас найскладніший висновок із усього, про що я сьогодні говорила.

Я працюю в одній компанії з одними й тими самими власниками 15 років. І сьогодні я маю великий кредит довіри цих людей за результати, які я показала за всі ці роки.  Якщо мені потрібно зранку відвести дитину в школу або довше побути вдома з тією дитиною, яка не хоче йти до школи, мені ніхто ніколи не дорікне.

Я знаю точно: якщо ти часто змінюєш роботу, то швидше ростеш кар’єрно і отримуєш більше грошей.  Мабуть, в певний період життя я могла б отримати більше грошей чи вищу посаду.  Натомість маю неймовірний бонус, адже тепер я цінний ресурс компанії, цінний працівник і цінна людина для тих людей, з якими ми будуємо бізнес.

Я дуже ціную те, що можу одягати ті речі, в яких мені зручно. І це можуть бути кросівки і кофта Adidas. Хоча в сотнях ситуацій я нібито мала б задуматися про дрес-код, про те, що про мене подумають, адже мені 37 років і я працюю у великій медійній компанії в Україні. Але я не хочу про це думати. Я хочу вдягнути те, у чому мені комфортно саме сьогодні. І в такому одязі я відчуваю розслаблення, що дає купу ресурсів і енергії.

Складно бути собою. Шлях до самого себе — довгий, це шлях чесності, щирості, прийняття себе з купою своїх недоліків. Від щирого серця бажаю вам знайти ці цінності і важливі речі в себе всередині та жити відповідно до них. І якщо ви й будете тривожитися, то лише щодо того, куди їхати на відпочинок  — на Мальдіви чи Сейшели. Хай це буде найсильніша тривожність у вашому житті!

Підготувала: Олеся Скорик.